Турецьке вторгнення: як металобрухтний протекціонізм у світі вдарить по Україні

Глобальний ринок металобрухту зараз на підйомі. Після масових локдаунів, пов’язаних із COVID-19, виникла потреба задовольнити відкладений попит на цю сировину з боку металургів багатьох країн. Крім того, зростання споживання брухту пов’язане з екологічними зобов’язаннями держав у рамках декарбонізації та скорочення викидів СО2.

«Підйом ринку ми спостерігатимемо і наступного року, тож очікуємо сприятливої ​​кон’юнктури», — вважає Єнс Бйоркман, директор шведської брухтозаготівельної компанії Stena Metal International. На думку Стівена Веркаммена, старшого експерта консалтингової компанії McKinsey, основним драйвером зростання попиту на металобрухт у всьому світі стануть декарбонізація, а значить і бажання країн та компаній скоротити викиди вуглецю. «Це дозволить суттєво збільшити частку брухту у використанні металургійної сировини», — вважає він.

«Використання брухту у виплавці сталі значно знижує навантаження на довкілля. У разі заміни конверторного або мартенівського способу виробництва на електросталеплавильне, негативні наслідки можуть зменшитися вдесятеро. Простіше кажучи, більше металобрухту у металургії – менше викидів СО2. Це робить металобрухт ще важливішою сировиною. І країни з розвиненою сталеливарною промисловістю починають всіляко стримувати його експорт», — каже заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.

За даними Bureau of International Recycling (BIR), щороку у світі переробляють близько 630 млн тонн металобрухту, запобігаючи близько 950 млн тонн викидів парникових газів. Одним із основних гравців на ринку стає Китай, який лише за 1 півріччя 2021-го наростив споживання брухту чорних металів на 47% — до 137,95 млн тонн. Аналогічні процеси відбуваються і в інших країнах. Наприклад, низка європейських компаній, зокрема ArcelorMittal, Salzgitter, Voestalpine, British Steel вже заявили про інвестиції у електросталеплавильні комплекси замість доменних печей.

Зрозуміло, що для реалізації планів знадобиться багато брухту. Але зараз Євросоюз – це провідний експортер металобрухту у світі, який за 1 півріччя 2021-го наростив експорт цієї сировини на 49% — до 11,24 млн тонн. І цілком логічно, що європейські металурги, через своє сталеве лобі Eurofer, ще влітку поточного року попросили Брюссель хоч якось обмежити вивезення цієї сировини за межі блоку.

17 листопада Єврокомісія представила до обговорення нові регуляторні правила щодо поводження з відходами, включаючи металобрухт, виходячи з екологічних міркувань. Зокрема, пропонується заборонити експорт відходів, у тому числі металобрухту до країн, що не входять до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). ЄК має сумніви, що вони можуть забезпечити переробку відходів відповідно до екологічних стандартів. При цьому покупці з країн ОЕСР також повинні пройти аудит і підтвердити правильне поводження з відходами, які купують в ЄС.

За цим процесом дуже уважно стежить Туреччина, найбільший імпортер брухту у світі. Так, за 9 місяців поточного року турецькі заводи вже закупили за кордоном 18,853 млн тонн металобрухту (+16,6% у порівнянні з торішніми показниками), у тому числі з ЄС – 9,787 млн тонн.

«Якщо ЄС заборонить експорт металобрухту, що буде незаконним відповідно до правил Світової організації торгівлі (СОТ), я вважаю, що це буде кінцем відносин між Європою та Туреччиною», — говорив раніше виконавчий директор турецької сталеливарної компанії Colakoglu Metalurji Угур Далбелер.

Більше того, на Туреччину чекає «подарунок» і від Росії, яка вже з 1 січня готується підвищити експортне мито на металобрухт з 70 євро до 100 євро за тонну. Таке рішення анонсували у Мінпромторгу РФ, а 16 листопада його схвалила Підкомісія з митно-тарифного регулювання комітету Держдуми РФ з бюджету та податків. Нагадаємо, що РФ цього року вже один раз підвищувала ставку — з 45 до 70 євро за тонну, але цього виявилося замало. У січні-вересні турки наростили закупівлі брухту в країнах СНД на 20,6% — до 2,160 млн тонн і більша частина цього брухту була з Росії.

Це обіцяє нові проблеми українським металургам, вважає президент об’єднання підприємств «Укрметалургпром» Олександр Каленков. Він звернув увагу, що Євросоюз, маючи надмірні запаси металобрухту, завжди був одним із найбільших його експортерів. «Але навіть ЄС зараз збирається вводити заборону на експорт», — каже він, додаючи, що подібні заходи вводять практично всі країни з розвиненою металургією. Україна ризикує залишитись останнім відкритим ринком. «При цьому в країні вже зараз є дефіцит брухту. Якщо ми не обмежимо експорт, то зіткнемося з тим, що наші металурги зроблять менше готової продукції», — каже він.

За 10 місяців поточного року Україна наростила експорт металобрухту в 15 разів, до понад 500 тис. тонн, з яких 90% були відвантажені якраз до Туреччини, де металургійні виробники користуються низкою преференцій (від пільгових кредитів до низьких тарифів на енергоносії).

«Турецький уряд створив такі умови для своєї металургійної промисловості, що вони можуть вигрібати брухт із усіх довколишніх ринків за завищеними цінами. Ми конкурувати з такими цінами на брухт не можемо», — пояснив очільник «Укрметалургпром».

Заміщати ресурс імпортними постачаннями нелогічно, якщо країна має у своєму розпорядженні необхідну сировину, каже директор CMD Ukraine Ігор Гужва: «Це нонсенс. Ми маємо своє джерело брухту. А замість того, щоб сформувати свою стійку політику щодо внутрішньої переробки, ми її експортуємо». Внутрішні поставки дозволяють підприємствам стабільно працювати та гарантовано виконувати замовлення. Тоді як імпорт залежить від регуляторних рішень інших країн. «Сьогодні ми змогли завезти брухт, а завтра якась країна підвищила мито чи запровадила заборону на експорт. У таких умовах про сталий розвиток металообробних галузей говорити важко. Відсутність доступу до сировини призводить до постійних збоїв та втрати ринків», — пояснює Гужва.

«Такий сценарій абсолютно неприйнятний, якщо ми не хочемо бути чиїмось сировинним придатком і будуємо свою сильну успішну економіку», — вважає Кисилевський. Державі вигідніше переробляти брухт у метал і потім у готову продукцію, ніж експортувати сировину, упевнений нардеп. І додав, що з 1 тонни брухту, яка експортується, бюджет отримує трохи менше 2 тис. грн – це розмір мита у €58. Тоді як 1 тонна брухту, переробленого на сталь, дає понад 10 тис. грн податків.

Попит на брухт, а відповідно і ціни на нього постійно зростають, тому розмір мита в €58/т вже не стримує поставки на зовнішні ринки. У цій ситуації Кабмін має ухвалити рішення тимчасово заборонити експорт брухту з країни, вважає Олександр Каленков. «Паралельно за цей час необхідно ухвалити рішення про збільшення експортного мита хоча б до 200 євро на найближчі три роки». Крім того, державі потрібно ухвалити стратегічне рішення про заборону на вивезення лому, як це робить ЄС, «якщо ми хочемо йти шляхом декарбонізації та зменшення викидів СО2».