Особливості переробки електронного брухту

Електронний брухт належить до категорії лому радіодеталей. Умовно його можна розділити ще на кілька категорій:

  • комп’ютерний брухт (процесори, жорсткі диски, оперативна пам’ять, материнські плати та все, що пов’язане з комп’ютером);
  • брухт мобільних телефонів, смартфонів та їхніх плат;
  • брухт вітчизняних електроплат;
  • брухт електротехніки (мова йде про брухт плат у пластикових та металевих корпусах).

Щороку тони непотрібних електронних приладів перетворюються на сміття. Перевиробництво призводить до появи нових моделей телефонів, телевізорів та побутових пристроїв. Саме тому переробка електронного кольорового брухту стає особливо актуальною. Оптимізація цього процесу дозволяє призупинити темпи забруднення навколишнього середовища, сприяє скороченню енергетичних витрат заводів, які витрачаються на утилізацію та дозволяє ефективніше використовувати ресурси.

Попри те, що електронний брухт містить у своєму складі кольорові метали (алюміній, мідь, золото, платину, срібло, іридій, паладій тощо), не кожна прийомка їх скуповує. Окремі партії можуть закуповувати приватні особи, які займаються посередництвом або афінажем – видобутком цінних металів із приладів у домашніх умовах.
Щоб точно оцінити вартість конкретного виду електронного брухту, знадобиться консультація фахівця компанії, яка займається його прийомом.

Основні способи вилучення металів різних видів
Переробку електронного сміття умовно поділяють на такі види:

  • механічний;
  • гідрометалургійний;
  • випалення та подальша плавка.

Однак сьогодні стають затребуваними змішані види, які поєднують у собі перші два пункти. На першому етапі використовують дробарки, що подрібнюють плати. За допомогою магнітів виділяють залізовмісні фрагменти, а потім відокремлюють їх від решти домішок. Для цього подрібнену масу охолоджують рідким азотом для підвищення її крихкості. Потім сировину відправляють у сепаратори, подрібнюючи брухт до фракції у 3 мм та відокремлюючи метали від пластмас. Подібні технології використовують для переробки мідного дроту, покритого ізоляційним шаром.

Сучасні технології також передбачають багаторазове подрібнення відходів, з подальшим відбором придатних частин за допомогою магнітів. Однак для багатьох підприємств залишається актуальним ручна утилізація електронних плат з використанням спеціальних ножиць та інструментів.

Завершальним етапом стають хімічні способи поділу елементів. Для цього використовуються електроліз та розчинення металів у кислотах. Цей спосіб робить окупною, навіть прибутковою, роботу ліній з переробки електронного брухту.

Трохи статистики
За попередніми даними, технологічні лінії з переробки електронного сміття втрачають не більше 10% маси дорогоцінних металів від їх загального вмісту. Кустарний спосіб дозволяє вилучити 92-96% дорогоцінних металів, однак теж має свої недоліки. Хоча б тому, що радянське електронне «сміття» стає рідкісною знахідкою, а сучасні деталі містять набагато менше дорогоцінних металів. Через це кустарні способи видобутку золота чи срібла поступово відходять у минуле.