Дефіцитна сировина: чому Україні вигідно заборонити експорт брухту

Україна протягом усього року зберігає високі темпи експорту металобрухту, показники близькі до рекордних за останні кілька років. Це вже призвело не тільки до простоїв на металургійних підприємствах, які втрачають експортні замовлення, а й прямих втрат бюджету. Якщо не ввести тимчасовий мораторій на вивіз брухту, то Україна буде втрачати по 20 млрд грн щороку.

Влітку українські металурги намагалися «достукатися» до чиновників у Кабміні: під час зростання експорту брухту, всередині країни збільшувався його дефіцит. Так, згідно з даними Державної митної служби України, відвантаження металобрухту на зовнішні ринки у січні-серпні 2021-го року збільшилися майже у 20 разів і склали 410 тис. тонн. Найбільші обсяги експорту припали на літній період: в червні вивезли 85 тис. тонн, у липні — 103 тис. тонн, у серпні — 75 тис. тонн.

Спочатку металурги компенсували брак брухту за рахунок складських запасів, але вже у серпні-вересні підприємства почали втрачати обсяги виробництва. Склади порожні, заводи змушені працювати «з коліс», але періодично трапляються простої. Тому подальші перспективи на осінь не найоптимістичніші.

Врешті, втомившись чекати відповіді з Кабміну, об’єднання підприємств «Укрметалургпром» вже звернулося до Президента України з проханням ввести тимчасову заборону на експорт брухту з України до кінця 2023-го року. «Металобрухт — це стратегічна і дефіцитна сировина для металургії. Жодна промислова технологія не дозволяє виплавити сталь без брухту. Водночас в Україні брухтозаготівля падає вже 20 років поспіль, і за підсумками поточного року досягне історичного мінімуму — 2,9 млн. тонн», — пояснює президент об’єднання Олександр Каленков.

Ігор Гужва, доктор економічних наук і керівник аналітичного центру CMD-Ukraine нагадує, що раніше експорт брухту з країни стримувало мито у розмірі 58 євро / т. «Але у зв’язку з різким, практично 2-кратним зростанням цін на брухт на світових ринках в пост-коронавірусний період, ефект від його введення практично нівелювався. І якщо не обмежити експорт металобрухту, до кінця року з України можуть вивезти до 1 млн. тонн сировини », — прогнозує він.

У Федерації роботодавців України (ФРУ) виступають за те, щоб Україна експортувала продукцію з доданою вартістю, а не сировину, до того ж без будь-якої переробки. «Я вже неодноразово говорив, що Україна переслідує сировинне прокляття. У цьому році — це безконтрольний експорт брухту. Це найпримітивніший варіант розвитку вітчизняної промисловості », — стверджує генеральний директор ФРУ Руслан Іллічов.

Введення заборони на експорт металобрухту може стати стратегічним рішенням влади, оскільки дозволить забезпечити місцевих виробників критично важливою сировиною в довгостроковій перспективі, вважає Гужва. В Україні лом використовують не тільки великі заводи, каже експерт, але і сотні малих підприємств, які виробляють сталь для власних потреб. А для економіки країни набагато вигідніше, щоб лом перероблявся в продукцію з доданою вартістю всередині країни, ніж сировина йшло на експорт, додає експерт. В «Укрметалургпромі» стверджують, що 1 тонна експортованого брухту дає державі близько 1,8 тис. грн. (еквівалент мита в 58 євро), тоді як 1 тонна брухту, переробленого в сталь, приносить 8,2 тис. грн. податків.

«Якщо не ввести мораторій на експорт металобрухту, Україна щорічно втрачатиме близько 20 млрд. грн. податкових відрахувань, 5 млн. тонн у виробництві сталі, 2,4% ВВП України, $ 1,4 млрд. валютних надходжень. Крім того, потрібно пам’ятати, що брухтозаготівельна галузь — це все ще тіньовий бізнес, попри прийнятий закон про обілення галузі, і експортне ціноутворення — непрозоре, що також призводить до втрат бюджету на десятки мільйонів доларів», — зазначає Олександр Каленков.

Проте Україна вже стала найбільш незахищеним та доступним джерелом сировини для тієї ж Туреччини. Наприклад, у липні цього року турецькі метзаводи встановили 1,5-річний максимум з імпорту металобрухту з України. «Я глибоко переконаний, що Україна повинна стимулювати переробку сировини всередині країни. Це правильна промислова політика. Завдання уряду не чинити підтримку турецьким і придністровським металургам, а забезпечувати стабільну роботу українських підприємств», — каже представник ФРУ.

За останній рік роль металобрухту для металургійного виробництва стала ще важливішою у зв’язку з декарбонізацією промисловості та переходом на зелений курс. Використання брухту при виплавці сталі дозволяє зменшити споживання первинної сировини та скоротити викиди CO2 на 60%. Зокрема, 1 тонну переробленого брухту економить 740 кг вугілля.

Уже понад 20 країн з розвиненим металургійним виробництвом ввели ряд обмежень на експорт брухту — від збільшення розміру експортного мита (Росія, Китай) до тимчасової заборони на вивезення (Казахстан, Аргентина, ОАЕ, ПАР, Вірменія).

У Євросоюзі також розгортається дискусія про необхідність вводити обмеження на експорт брухту, виходячи з екологічних міркувань, а також для виконання Green Deal. Один з основних аргументів європейських металургів якраз лежить в площині забезпечення безперебійного доступу до стратегічної сировини для декарбонізації. Адже багато меткомпаній, зокрема, Salzgitter, Ovako, Liberty Steel і навіть ArcelorMittal, заявили про перехід на електросталеплавильну технологію.

Ігор Гужва вважає, що Україна також повинна слідувати логіці сталого розвитку. «Чи можемо ми собі дозволити сталий розвиток e металургії? Чи не можемо, якщо не забезпечимо металургів необхідною сировиною. Це буде провальна політика. Бізнес інвестує у переробку, а держава нічого не робить, щоб забезпечити його сировиною», — підсумовує експерт.