Дефіцитна сировина: чому Україні потрібна тимчасова заборона на експорт металобрухту?

Українські брухтозаготівельні компанії стрімко нарощують експорт вторсировини. За 5 місяців поточного року з України на зовнішні ринки експортували понад 146 тис. тонн металобрухту, що майже в 9 разів більше торішніх показників. У січні-травні 2020 го іноземні покупці придбали близько 16,5 тис. тонн брухту з України.

Основні продажі припали на останні кілька місяців. Так, вже в квітні експортні поставки збільшилися до 38 тис. тонн, а в травні — до 60 тис. тонн, що становить майже половину всього експорту з початку року. У грошовому вираженні українські підприємства цьогоріч експортували брухту чорних металів на $ 52,3 млн, тоді як виручка від експортних поставок за весь 2020 рік склала $ 9,5 млн.

Експорт сировини останніми місяцями зростав попри дію мита на вивіз металобрухту у розмірі 58 євро за тонну. В Україні його ввели у 2016 році, коли металургійна галузь зіткнулася з серйозним дефіцитом сировини на внутрішньому ринку. Тоді ситуацію вдалося стабілізувати — дефіцит скоротився з 0,85 млн тонн у 2015 році до 0,6 млн тонн у 2016 і 0,3 млн тонн у 2017 роках, а починаючи з 2018 року метпідприємства не повідомляли про нестачу брухту. У травні цього року дію мита продовжили ще на 5 років, до вересня 2026 року.

Але ефект від її дії нівелюється постійно зростаючими цінами. Так, за даними профільної асоціації «УАВтормет», на початку грудня експортні котирування сталевого брухту знаходилися на рівні 300-310 дол / т FOB, а в червні виросли майже в 1,7 рази, до близько 500 дол / т.

Як зазначив президент об’єднання підприємств «Укрметалургпром» Олександр Каленков, сьогодні металургійні підприємства вже стикаються з проблемами, оскільки змушені збільшувати витрати на закупівлю сировини. Крім того, він відзначає поступове зменшення запасів брухту на заводах. «Це дуже поганий тренд. Якщо його не зупинити, то ми прийдемо до того, що витрати будуть і надалі збільшуватися та тиснути на собівартість, а запаси брухту скорочуватимуться до критичних величин», — відзначив очільник об’єднання і додав, що в Україні діє низка підприємств, які в умовах нестачі сировини змушені зупиняти виплавку сталі.

За оцінками експерта, вже найближчим часом можна очікувати зростання поставок брухту на експорт до 100 тис. тонн щомісяця. У такому випадку сукупний обсяг експорту може досягти 1 млн. тонн за підсумками року, що становить третину від усього обсягу заготівлі брухту в країні. При цьому в компанії підкреслюють, що останні два роки поспіль брухтозаготівельна галузь встановлює антирекорди по збору брухту: 2019 рік — 3,1 млн. тонн, у 2020-му році — 2,9 млн. тонн. Причому, остання цифра — це історичний мінімум.

Українські металурги ще взимку звертали увагу на швидке зростання обсягів експорту сталевого брухту. «Ми бачимо, що існуюче мито на експорт сталевого брухту у розмірі 58 євро за тонну вже не є загороджувальним», — відзначав керівник напрямку ТОВ «Метінвест Ресурс» В’ячеслав Попов.

Представник ДМК Максим Березін висловлювався за більш жорсткі обмеження з вивезення брухту. «Цілком підтримуємо продовження мита на експорт, а ще виступаємо за його збільшення, або взагалі заборону експорту брухту», — наголошував менеджер ДМК.

До речі, зараз у світі спостерігається тенденція щодо посилення експортного режиму для брухтовиків. Наприклад, Росія з початку року двічі підвищувала мито на вивіз сталевого брухту — спочатку з 5 до 45 євро, а потім і до 70 євро за тонну. А зараз Євразійська економічна комісія готує рішення, яке дозволить ввести заборону на вивіз брухту чорних металів за межі ЄАЕС до 2022 року. Крім того, тимчасова заборона на експорт брухту вже працює у Казахстані, Аргентині, Вірменії, ОАЕ та ПАР.

Аналогічні ініціативи обговорюють і в Євросоюзі, де роль металобрухту зростає на тлі процесів по декарбонізації промисловості. Так, європейська сталеливарна асоціація Eurofer пропонувала обмежити експорт металобрухту з Євросоюзу до країн, які не відповідають екологічним стандартам ЄС. А вже в червні група з приблизно 70 депутатів Європарламенту закликала Європейську комісію заборонити експорт металобрухту, також вказуючи на стурбованість металургійних компаній, які побоюються дефіциту брухту в ЄС.

«Є два способи розв’язати проблему. Перший — скоригувати розмір мита через внесення змін до відповідного закону. Другий — прийняти рішення, можливо, навіть на засіданні РНБО, про тимчасову заборону експорту брухту взагалі. Тому що ситуація з економічної точки зору критична. Це шкодить нашій державі, торговельному балансу і надходженням до бюджету», — резюмував Олександр Каленков.

За його даними, основними покупцями українського брухту виступають підприємства Туреччини, де діють неринкові методи держпідтримки електрометалургії, та невизнаного Придністров’я, які можуть розраховувати на дешеві ресурси, надані Росією. Це спотворює конкуренцію і послаблює позиції українського ГМК.

Якщо уряд України готовий обговорювати можливість введення тимчасової заборони на експорт металобрухту, то представники влади повинні провести попередні консультації з основними торговими партнерами, включаючи ЄС, і підготувати грамотне обгрунтування такого рішення, вважає Олена Омельченко, партнер юрфірми «Ілляшев і Партнери», керівниця практики міжнародної торгівлі. Зокрема, Україна може згладити можливі наслідки таких рішень, якщо владі вдасться донести до партнерів необхідність в таких діях з міркувань безпеки.

«Важливо також розуміти, тимчасову заборону пропонується ввести на який термін — на кілька місяців або на кілька років? Якщо заборона буде нетривалою, то малоймовірно, що хтось із країн-членів СОТ зможе оскаржити це рішення », — додала вона.