Особливості прийому залізничного металобрухту

Рейковий лом і інші відходи залізничного транспорту належать до окремої категорії вторинної сировини. Це позначається як на ціні залізничного металобрухту, так і на високій відповідальності за його прийом.

Весь залізничний металобрухт можна розділити на три категорії:
рейковий брухт, вагонні конструкції, включаючи колісні пари, та інший лом (елементи кріплення, ресори тощо). Також до останньої групи належать зношені підшипники, металеві канати, будь-які металеві вузли списаного залізничного обладнання.

Рейковий брухт вважається найдорожчою категорією залізничного брухту, а за ціною він не поступається найдорожчим маркам 3А і 5А.

3АР — габаритні відходи, обмежені максимальними розмірами 1500 мм в довжину і 500/500 мм в перетині. Також в цю категорію входять різні елементи верхньої будови колії. Габаритними відходами вважаються складові колісних пар — диски і осі.

5АР — негабаритні залізничні відходи чорних металів. До цієї групи належать залізничні рейки типів до Р-38 розмірами від 1,5 до 12,5 м.
Для марок від Р-43 довжина конструкцій повинна бути вдвічі меншою та не перевищувати 6 метрів.

Технічні вимоги для категорій 3АР і 5АР не допускають прийом непрямих рейкових конструкцій, тобто погнутих або зварених різним способом. Поверхня вторинних рейок повинна бути очищена від сторонніх предметів, інакше такий лом можуть прийняти дешевше. Також необхідно відкріпити всі компоненти верхньої будови колії та прибрати кріпильні елементи й контактні проводи.

Категорію негабаритного залізничного брухту доповнюють стрілкові переводи, візки, вагони. Рухомий склад можна здати на металобрухт кількома способами: використовуючи власний хід вагонів (чимало пунктів прийому обладнані залізнчними шляхами з тупиком), за допомогою фахівців та демонтувавши його власними зусиллями.

Якщо ви плануєте здавати вагони першим способом, необхідно враховувати, що кожен тип вагонів володіє конкретною вагою, величина якої коливається ві 23 — 27 тонн (для вантажних) до 46 — 52 тонн (для пасажирських вагонів). Втрачати навіть одну тонну чорного металобрухту — збитково, а зважити такий вагон доволі складно.

Однак ще більш істотні втрати криються в іншому. Кожен тип вагона має певну кількість колісних пар, зазвичай від двох до дюжини. Середня вага однієї колісної пари близько двох тон. Таким чином, якщо забути на чому вагон приїхав в пункт прийому, можна втратити більше десятка тонн металобрухту.

Наступним важливим аспектом здачі залізничного брухту є вимога письмового підтвердження факту його списання. Будь-який ліцензований пункт прийому металобрухту вимагатиме спеціальні супроводжуючі документи від особи, що здає вторинну сировину. У багатьох випадках здача залізничного брухту дозволяється лише його власникам або офіційними представниками.