Що стається зі старими електроприладами і чим вони небезпечні?

Смартфони, ноутбуки, холодильники, пральні машини, кондиціонери, тостери… Коли купуєш нову побутову техніку, неминуче виникає питання: а куди тоді подіти стару? Саме старі електроприлади — той вид сміття, який складно і витратно утилізувати і який завдає шкоди довкіллю.

У 2019 році середньостатистичний українець виробив близько 7,3 кілограма так званого електросміття, американець — близько 19 кілограмів, німець — 23 кілограми, а норвежець — аж 28 кілограмів. Загалом на планеті утворилося понад 53 мільйони тонн цього виду відходів, що приблизно дорівнює вазі 5,3 тисячі Ейфелевих веж. Такі цифри наводяться у щорічній доповіді про утилізацію електроприладів у різних країнах світу Global E-Waste Monitor, одним з авторів якої є Університет організації Об’єднаних Націй (УООН).

Навіть якщо старий електроприлад більше не підлягає експлуатації, він все одно має певну цінність — адже під час його виробництва могли застосовуватися дорогоцінні метали, як-от золото, срібло, платина. А ще зазвичай вони містять такі метали як мідь, нікель, хром, вольфрам, алюміній або залізо. Тож загальна вартість сировини, що міститься в електросмітті, зібраному по всьому світу, становить близько 57 мільярдів доларів, наголошується в дослідженні.

Попри це у 2019 році у світі з дотриманням екологічних стандартів було утилізовано менше ніж 20 відсотків електроприладів, що вже відслужили своє. Решта, як правило, опиняється або серед звичайного побутового сміття, що потім вивозять на звалище чи спалюють, або в руках дилерів, які ремонтують вживану техніку, а тоді перепродують її.

Ризики для екології та здоров’я людей

Значна частина (від 7 до 20 відсотків) електросміття, виробленого в розвинених країнах, вивозиться за кордон — нелегально, під приводом вторинного використання або під виглядом брухту. Потім ці електроприлади опиняються на звалищах у країнах Східної Європи, Азії чи Африки. Там їх зазвичай розбирають і спалюють — часто нехтуючи будь-якими запобіжними заходами й екологічними стандартами.

Останнє створює серйозний ризик для здоров’я людей і має згубний вплив для довкілля. Крім цінних металів, старі електроприлади містять і вкрай токсичні речовини. За даними Global E-Waste Monitor, в електросмітті, виробленому в сукупності всіма країнами світу, міститься близько 50 тонн ртуті, 71 тисяча тонн антипіренів, що містять сполуки брому, та ціла низка інших хімічних сполук.

Гори електросміття зростатимуть

Схоже, що надалі ситуація буде лише погіршуватися. Обсяги цього виду сміття зростають швидше, ніж решти видів відходів, стверджують автори доповіді. «За останні п’ять років кількість таких відходів зростала втричі швидше, ніж населення планети, і на 13 відсотків швидше, ніж ВВП всіх країн світу разом узятих», — нарікає голова міжнародної асоціації з поводження з твердими відходами Антоніс Мавропулос.

Один з авторів доповіді Global E-Waste Monitor, співробітник УООН Рюдігер Кюр (Rüdiger Kühr) також зазначає, що збільшення обсягів електросміття безпосередньо пов’язане зі зростанням добробуту населення планети, особливо країн, що розвиваються. Проблему посилює ще й те, що на ринку постійно з’являються нові електронні пристрої та моделі смартфонів. На цьому тлі вже у найближчому десятилітті глобальні обсяги виробництва електровідходів можуть зрости на понад 20 мільйонів тонн: якщо цей прогноз справдиться, то 2030 року людство виробить 74 мільйони тонн електричного сміття, йдеться в доповіді.

В ЄС оголосили війну електросміттю

Водночас Рюдігер Кюр зазначає, що будь-який електроприлад можливо практично стовідсотково утилізувати. Однак навіть у Європі нині вдається переробити тільки лише 42,5 відсотки електросміття. У Німеччині, приміром, споживачі мусять самі доставляти такі відходи до спеціальних пунктів збору. Однак багато хто лінується це робити й просто складає старі електроприлади в ящики, що потім опиняються на горищі, або ж викидають у звичайні контейнери для побутових відходів.

Європейські країни намагаються спільно розв’язувати цю проблему. З 2021 року в ЄС набудуть чинності нові вимоги для виробників побутової техніки: згідно з постановою Єврокомісії, необхідно буде збільшити термін служби та ремонтопридатність таких пристроїв як пральні машини, холодильники, телевізори, посудомийні машини, електродвигуни, джерела світла й світлодіодні екрани. Виробників зобов’яжуть надавати клієнтам запчастини протягом щонайменше десяти років після купівлі товару.

Європейці менше витрачатимуть на електроприлади

За оцінками Єврокомісії, до 2030 року нові заходи дозволять щорічно економити електроенергію в обсязі 167 терават-годин. Це відповідає річному енергоспоживанню такої країни як Данія з її 5,8 мільйона жителів. Передбачається, що мета буде досягнута завдяки високій енергоефективності електронних приладів. Крім того, якщо пристрої будуть служити довше, їх доведеться виробляти в менших кількостях. Відповідно до плану Єврокомісії, в майбутньому витрати жителів країн ЄС на електрику і придбання нових побутових електроприладів скоротяться на 150 євро на рік в перерахунку на кожного користувача.

Джерело: DW українською