Лише цифри: скільки брухту знадобиться меткомбінатам у поточному році?

Розвантаження брухту

З урахуванням середньострокової кон’юнктури ринку прокату чорних металів і, відповідно, прогнозу обсягів виробництва рідкої сталі у світі, загальний випуск сталі в Україні у поточному році можна оцінити на рівні 21-22 млн тонн.

При цьому за способом виробництва обсяги сталі становитимуть: конвертерна сталь – 15,5 — 16,1 млн тонн, мартенівська сталь – 4 — 4,25 млн тонн і електросталь – 1,5 — 1,65 млн тонн. За способом розливання сталі очікувані показники є такими: розливання на машинах безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) – близько 55% (11,55 — 12,1 млн тонн), розливання в зливки – близько 45% (9,45-9,99 млн тонн).

Найпопулярніші технологічні нормативи кількості металобрухту в шихті сталеплавильних агрегатів виглядають так: конвертерна сталь – 0,25 тонн металобрухту на 1 тонну сталі, мартенівська сталь – 0,5 тонн металобрухту брухту на 1 тонну сталі, електросталь – 1,1 тонн металобрухту на 1 тонну сталі. Таким чином, річна потреба українських металургійних підприємств у металобрухті сягатиме близько 7,5-8 млн тонн сировини.

Розрахункова кількість оборотного брухту, який формується у процесі виплавки прогнозованого обсягу рідкої сталі, становить: за розливанням у зливки близько 15-18%, або 1,42-1,78 млн т. За розливання сталі на МБЛЗ технологічні залишки металу становлять 1,5%, або 0,17-0,18 млн тонн. У процесі технологічних операцій прокатки утворюється близько 3% брухту, або 0,54-0,55 млн тонн.

Загалом у 2020-му році меткомбінати можуть сформувати приблизно 2,14 — 2,51 млн тонн оборотного металобрухту. Тож для виробництва запланованих обсягів рідкої сталі (у 21-22 млн тонн) потрібно не менше 5,38-5,45 млн тонн привізної сировини. Однак в умовах кризових явищ в економіці й очікуваної несприятливої світової кон’юнктури ринку комбінати навряд чи отримають більше 2,9-3 млн тонн привізного металобрухту.

Відповідно, відсутній обсяг металобрухту металургійні підприємства компенсують шляхом шихтовки сталеплавильних агрегатів передільним чавуном, що збитково для економіки підприємств, украй неефективно за витратами енергоресурсів і згубно для довкілля.

Для виплавки 2,4 млн тонн передільного чавуну, що використовується замість металобрухту, потрібні 6 млрд кВт·год електроенергії, або 1,8 млрд куб. м природного газу, або 2,064 млн т коксу, або 2,28 млн т вугілля. При цьому природний газ і коксівне вугілля переважно імпортуються.

Таким чином, з огляду на наявний металофонд в Україні, наявність розвиненого ринку заготівлі та переробки металобрухту, потреби металургійної галузі в стратегічній сировині забезпечити цілком реально. Крім того, використання металобрухту в технологічному процесі виробництва сталі є більш ефективним і рентабельним для підприємств. Тому створення дійсно ринкових і цивілізованих умов на ринку, без усіляких обмежень і надуманих проблем, сприятиме розвитку заготівельної галузі і, як наслідок, забезпеченню металургів якісним і рентабельним сировинним матеріалом – металобрухтом.

Джерело: GMK Center