Особливості прийому брухту танталу

Тантал — це рідкоземельний метал світло-сірого або синюватого кольору, який володіє низкою унікальних характеристик. З одного боку він тугоплавкий, високоміцний та твердий, з іншого, завдяки ідеальним пластичним властивостям, його можна легко штампувати, механічно обробляти та перетворювати на тонкі листи або дріт.

Серед усіх металів тантал має ледь не найвищу хімічну стійкість, поступаючись за цим показником лише золоту. Усі ці особливості призвели до того, що тантал потрапив до категорії “стратегічних» металів, а знайти його на ринку вторинної сировини дуже складно..

Серед основних джерел танталового металобрухту слід виділити кусковий брухт (прути, листи, трубки, дріт тощо), танталові листи, сплави з іншими рідкісними металами, конденсатори. Також тантал міститься у сплавах з вольфрамом і титаном, проте його вміст усередині з’єднання не перевищує 14%. Ще одне потенційне джерело танталового брухту — пилові відходи, які утворюються при роботі з твердосплавними матеріалами. Проблема полягає в тому, що пилоподібні залишки найчастіше приймають як брухт вольфраму, ціна якого нижча. Найцікавіше, що сьогодні майже третина всього танталу використовується для виготовлення конденсаторів.

Унікальні характеристики вкупі зі “стратегічністю” металу призвели до того, що здача брухту танталу на вторинному ринку має ряд особливостей. По-перше, це обмежений вибір пунктів прийому. Переважна більшість з них не працюють з деякими видами рідкісних металів, до яких відноситься і тантал. По-друге — особлива увага правоохоронних органів до партій танталу, які потрапляють до пунктів прийому. Найчастіше це стосується металевих відходів у формі прутів, листів або зливків.