Брухт каталізаторів: види та особливості прийому

На сучасному ринку вторинної сировини лом каталітичних нейтралізаторів є одним з найпоширеніших видів металобрухту. Подібні пристрої, які слугують для очистки вихлопних газів від шкідливих речовин, характерні для автомобілів будь-якого типу. Втім, лише автомобільними ринок вторинних каталізаторів не обмежується. Він також охоплює різноманітні фільтруючі системи та будь-які типи прискорювачів протікання хімічних реакцій.

Окреслюючи коло каталітичних реагентів і приладів на їх основі, можна виділити основні різновиди брухту, який доволі просто реалізувати у якості вторинної сировини. Насамперед, це автомобільні та промислові каталізатори, каталізатори нафтопереробної промисловості та пристрої, які містять срібло.

Автомобільні каталізатори — це своєрідні фільтри на базі стільникової конструкції з металу або кераміки. Їхня поверхня покривається дорогими сплавами (платина, ірідій, паладій, родій тощо), що, власне, і зумовлює підвищений інтерес до відпрацьованих пристроїв.

Промислові каталізатори — це пристрої комплексного складу, виконані у різноманітних формах: кулькові, стрижневі, кільцеподібні, гранульовані тощо. Вони виготовляються на металевій або керамічній основі і класифікуються за вмістом каталітичного реагента. Це може бути як монометал (платина, родій або паладій), так і біметалічна структура, а також речовина, яка включає в себе усі три компоненти.

Пристрої, які містять срібло у якості каталітичного реагента, застосовуються у синтезі етиленоксиду, а також входять до складу фільтрів протигазів. Зокрема, моделі додаткових патронів до протигазів ДП-2, ДП-4 містять порошкову вугільну суміш із кристалічним сріблом.

До категорії каталізаторів нафтопереробної промисловості належать реагенти, які застосовуються у риформінгу (кристали платини на оксиді алюмінію) і гідрокрекінгу (містять нікель, молібден).

Відзначимо, що вміст дорогих елементів у каталізаторах невисокий. Більше того, він поступово зменшується у процесі експлуатації. Це пов’язано, безпосередньо, із дією реагентів. Вступаючи у реакцію, вони втрачають частину своїх атомів, а відповідно і маси. Тому відпрацьовані каталізатори характеризуються значно меншим вмістом паладію, родію, платини та інших дорогих металів, ніж їхні нові аналоги.

Попри це, уживані автомобільні каталізатори, особливо коли їх чимало, не варто викидати. Значно вигідніше здати їх на металобрухт. Все через ті ж дорогоцінні метали, які становлять близько 0.1% від їхньої маси. У перерахунку на чисту вагу — це приблизно 2 — 4 грами дорогоцінних металів. Крім того, вміст металів платинової групи в автомобільних очисних системах визначається також брендом виробника. Стандартом вважаються моделі японських виробників, у яких вміст платини та Co коливається на рівні 0.8 — 1.1. У автомобілях марки Opel, BMW, Audi та Volkswagen вміст дорогоцінних металів в каталізаторах на 15 — 30% вищий від середньої величини, в той час як у вітчизняних виробників він, навпаки, складає 25% від норми. Слід наголосити, що каталізатори з автомобілів, обладнаних дизельними двигунами, містять до 20% більше платини від еталону. До обліку приймається чиста вага пристрою, оскільки в процесі експлуатації воно важчає, набиваючись сажею.

Середній експлуатаційний ресурс каталізатора автомобіля становить 80 — 100 тисяч кілометрів пробігу. Звичайно, дана цифра вказується з урахуванням заправки тільки якісним бензином. На практиці, навіть іномарки безсилі перед руйнівною силою палива на вітчизняних АЗС. На сьогоднішній день існує два способи здати вживаний автомобільний каталізатор на металобрухт: поштучно і за вагою. Перший варіант простіший, проте другий — вигідніший. Дійсно, купуючи каталізатори поштучно, у пунктах прийому металобрухту враховують можливі втрати дорогоцінних металів у процесі експлуатації пристрою. Тому підсумкова ціна, як правило, виявляється нижчою. Перевага здачі брухту каталізаторів за вагою вигідна тим, що чимало компаній приймають не тільки дорогі компоненти, а й виконують точну оцінку їхнього вмісту. Справа в тому, що відпрацьований каталізатор — це багатокомпонентний лом, який може містити відходи платинової групи, дорогоцінних металів та рідкісних елементів, а визначити точну вагу кожного дорогого компонента вигідніше, ніж здати весь лом за приблизною оцінкою.