Екологічні аспекти утилізації металобрухту

Видобуток металів

Цикл життя будь-якої технічної системи — проектування, виготовлення, застосування, демонтаж і утилізація. В останньому випадку неминуче виникають шкідливі для екосистеми процеси та явища. Чи є метал екологічно чистим? Відповідь є ствердною стосовно чорних металів та сплавів, проблема полягає лише в тому, щоб практично мінімізувати технологічні відходи, які виникають при виплавці сталі та чавуну.

Якщо говорити про «ідеальну» утилізацію чорних металів, то вона б мала виглядати наступним чином:

  • Демонтаж непридатних до подальшої експлуатації машин та механізмів із застосуванням безвідходних технологічних процесів;
  • Перевезення металобрухту лише екологічними видами транспорту;
  • Зберігання брухту на вентильованих складах закритого типу;
  • Збільшення частки електрометалургії у виробництві, оскільки вона зводить до мінімуму кількість екологічно небезпечних відходів;
  • Широке використання процесів переробки брухту, внаслідок яких не утворюються токсичні речовини;
  • Будівництво металургійних виробництв, які працюють на вторинній сировині лише на безпечних відстанях від житла, зон відпочинку та водних систем. Не випадково, що саме в великих центрах металургійної промисловості відсоток населення, які страждають хворобами дихання, завжди вищий, ніж у решті міст.

Дещо по-іншому складається ситуація з утилізацією брухту кольорових металів. Насправді ж проблема полягає не в них, а в процесах їх вилучення з відпрацьованого обладнання та очищенні. До цього додаються відсутність зацікавленості у якісній утилізації; застосування неефективних способів очищення, в результаті яких витрачається значна кількість води; застосування у кольоровій металургії процесів, внаслідок яких в атмосфері з’являються свинцевий, цинковий або ж нікелевий пил. Знаючи про ці недоліки, провідні компанії часто переносять свої потужності до країн третього світу, однак це не розв’язує проблему глобально.