Переробка смартфонів: чому природі від неї ще гірше?

Переробка телефонів

Восени на прилавки надійшли нові моделі iPhone, запустивши стародавній ритуал «похорону» старих смартфонів. Щороку у світі продається близько 1,5 мільярда телефонів і приблизно така ж кількість апаратів відправляється «на пенсію».

Але що ж відбувається із цими пристроями у центрах переробки? Відповідь складна і, в більшості випадків, далека від поняття «захист природи». Після потрапляння у світ переробки ваш смартфон чекає жорстока доля. Якщо компанія піклується про свою репутацію, то її фахівці спочатку перевірять чи можна продати вживаний пристрій на вторинному ринку. Гаджети, які не купили в США, зазвичай відправляються дистриб’юторам у Південній Америці та Азії. Пам’ятаєте Motorola Razr? Через довгий час після згасання його популярності в Європі та США, апарат «накрив» бум продаж у Латинській Америці.

Якщо ж смартфон непридатний для використання, він відправляється на заводи з переробки, де проходить через потужні дезінтегратори. Металеві компоненти постачають одному з плавильних заводів-партнерів, а деякі дорогоцінні метали з мікросхем, включаючи золото і паладій, вдається виокремити з розплаву. Щодо решти матеріалів, то більшість з них згоряє, виділяючи в атмосферу хлор, ртуть та інші елементи. Плавлення вважається «непоганим» варіантом лише тому, що альтернативні способи утилізації ще гірші. Практично на кожну чесну компанію з переробки таких відходів припадає недобросовісна організація, яка заробляє на зборі електронного брухту, упаковці його в контейнери та пересилці через тіньову мережу посередників на звалища в Китай, Індію, Гану і Пакистан.

Розплачуються за таку утилізацію довкілля і люди. Якщо ви прогуляєтеся вулицями «електронного кладовища» у Західній Африці, Азії або будь-якій іншій країні, що розвивається, ви побачите сотні, якщо не тисячі мікропідприємців, які вручну виплавляють з мікросхем приховані в них метали. Екологічна ситуація у таких поселеннях поруч зі смітниками жахлива. Окрім токсичних випарів, їхні жителі ледь не щодня контактують з нікелем, кадмієм та ртуттю, які просочуються в навколишнє повітря, ґрунт і питну воду.

Якщо певною мірою абстрагуватися від людських і природних «жертв», відкриється інша проблема існуючих підходів до утилізації електроніки. Коли ми викидаємо гаджети, то разом з ними відправляємо на смітник золото, паладій, олово, мідь та інші корисні матеріали, які знаходяться в мікросхемах. Вкупі дає фантастичні цифри. За оцінками експертів, кількість золота у світовому обсязі електронного брухту становить близько 11% від щорічного видобутку металу природним шляхом.

Зважаючи на це, світові виробники гаджетів почали змінювати свою політику щодо уживаної електроніки. До цікавої акції вдалися у Apple, Samsung, Best Buy та Amazon: вони заохочують користувачів повертати свої старі пристрої в обмін на готівкові або подарункові карти. Втім, це не вирішує головної проблеми — незначний вміст мінералів у звичайному телефоні не окуповує величезних витрат на їх вилучення. Саме тому Apple та інші компанії працюють над створенням простіших для заміни та оновлення екранів, батарей та інших компонентів.

Переломний момент, як це зазвичай буває, зав’язаний на економіці. Правда в тому, що старі телефони «знайдуть краще життя» лише тоді, коли компаніям буде вигідніше переробляти або повторно використовувати їхні компоненти, а не створювати нові. Тож поки нова хвиля iPhone, Samsung чи Huawei підкорюватиме ринок, пам’ятайте, що у світі ледь не щороку генерується близько 50 мільйонів кілограмів токсичних відходів електронного обладнання, які потребують якісної переробки.