Що не так з експортним митом на металобрухт?

Збір-металобрухту

16 січня Комітет з питань промислової політики та підприємництва затвердив і передав на розгляд до Верховної Ради законопроект, що пропонує підняти експортне мито на металобрухт з € 42 до € 58 за тонну. Головна мета закону, як і раніше, усунути дефіцит брухту всередині країни, обмеживши його експорт.

Не секрет, що мито на вивезення металобрухту з країни існує давно. При ставці в € 10 воно мало впливало на експорт, однак в листопаді 2016 року тариф підняли до € 30 (близько 20% від тодішньої ціни на металобрухт). Як наслідок — експорт на якийсь час практично зупинився. Наприкінці 2017 року актуальність мита знову почала падати, оскільки зросли світові ціни на сировину. На тлі підвищення обсягів виробництва та, відповідно, потреби в брухті, Україні довелося вкотре піднімати мито — з € 30 до € 42 (червень 2018 року) за тонну. Додатково Рада національної безпеки та оборони прийняла рішення внести до списку санкцій Молдовський металургійний завод, який був одним із найбільших споживачів вітчизняного брухту.

Наслідком цих заходів стало падіння експорту лому з 50-70 тис. тонн на місяць до 10-20 тис. тонн. Восени минулого року почала різко падати ціна на брухт у Туреччині, ключовому ринку збуту для українських заготівельників і найбільшому імпортері брухту у світі (саме Туреччина задає ціну на лом). В цих умовах український експорт став неконкурентоспроможним. Обсяги скоротилися до 5-10 тис. тонн на місяць, що практично “дорівнює нулю” в масштабах країни.

Таким чином, заплановане підвищення мита до € 58 найперше вдарить по мінімальним за останні кілька років обсягам експорту. Плюс дію мита пропонують подовжити на три роки, а розмір експортної ставки закріпити в абсолютному значенні, а не у відсотках до ціни. Це означатиме, що підвищення працюватиме на перспективу, з прицілом на зростання цін у майбутньому.

Але насправді проблема полягає в іншому. Якщо при експорті брухту на рівні 5-10 тис. тонн на місяць українські підприємства все одно відчувають його дефіцит, значить проблема не в експорті, а в зборі. Тут важливо згадати інший законопроект — про детінізацію ринку металургійної сировини (№7497), який має визначити загальні правила гри на ринку брухту та підвищити його прозорість. З точки зору впливу на економіку країни, цей закон важливіший ніж підвищення експортного мита. Якщо він буде прийнятий, на ринку металобрухту зможуть працювати великі компанії, які наразі від нього дистанціюються.

Ще один спосіб виправити ситуацію із брухтозаготівлями — поліпшити загальний інвестиційний клімат. Справа в тому, що в Україні збирається дуже мало побутового брухту, а основною сировиною залишається промисловий (амортизаційний) лом. Його частка на українському ринку становить близько 60-70%. Однак варто пам’ятати, що промисловий брухт з’являється лише тоді, коли реалізуються масштабні проекти з модернізації, для яких потрібні інвестиції. Таким чином, із збільшенням інвестиційної активності, автоматично зросте і доступність брухту.

Що стосується мита не експорт брухту, то його роль, безумовно, важлива. В першу чергу для металургійних підприємств, які поліпшують своє постачання. З іншого ж боку, воно обмежує можливості решти гравців ринку брухту.