Огляд грейферів для металобрухту

grapple tines

На промислових майданчиках часто виникає необхідність транспортувати або перевантажити металобрухт. Для цього використовують грейфери — навісні пристрої, які чіпляють на стрілу екскаватора, крана або навантажувача і якими можна керувати безпосередньо з кабіни, використовуючи гідравлічну систему машини або спеціальний силовий кабель.

Зазвичай, грейфер має робочий захват, призначений для роботи із сипучими матеріалами. Однак у випадку із металобрухтом він має дещо іншу конструкцію. Замість щелеп у вигляді ковша, грейфер оснащують трьома і більше пелюстками, які міцно тримають вантаж. Щелепи грейферів можуть мати різну форму, але найчастіше їх виготовляють у вигляді пелюсток, які закриваючись утворюють форму розрізного ковша. Виняток становлять щелепи грейферів для перенесення довгомірного металобрухту або лісу, які мають форму кліщів. Нарешті, для транспортування особливо габаритного брухту використовуються захватні пристрої у вигляді щупалець.

За кількістю робочих щелеп грейферні механізми можуть бути: двох- і багатощелепними, а також відкритими (коли щелепи закриваються не повністю) чи закритими (безпечнішими, але менш функціональними). Грейфери із двома щелепами рідко застосовуються для перевантаження брухту, частіше для транспортування великогабаритних шматків, сипучих вантажів або ж дерев’яних брусів. Багатощелепні грейфери, особливо механізми із п’ятьма пелюстками, навпаки, найпопулярніші, оскільки забезпечують оптимальний захват.

Важливою характеристикою будь-якого грейфера є його робочий об’єм, який вимірюється у літрах. Для металобрухту найчастіше використовують грейфери з об’ємом 600 літрів. Однак для перевантаження великих партій металобрухту можуть знадобитися грейфери з об’ємом у десять разів більшим.

Дехто помилково вважає, що грейфери потрібні лише для навантаження і розвантаження металобрухту. Втім, їх нерідко використовують і для поділу металобрухту за видами, і для обслуговування переробного устаткування, і навіть для роботи з будівельним та побутовим сміттям, що робить грейфери доволі універсальними пристроями.

Завдяки застосуванню гідравлічної системи, грейфери працюють у широкому діапазоні температур — від -40 до 40 градусів за Цельсієм. Єдиний нюанс — при температурі нижче нуля їх додатково оснащують спеціальною системою для прогріву робочої рідини та гідроапаратури. Варто пам’ятати, що максимальна вага завантаженого грейфера не повинна перевищувати робочу вантажопідйомність самого крана. У решті випадків робота з грейферами доволі проста і більше залежить від виду пристрою та форми щелепи.

За конструкцією силової частини грейфери поділяються на два типи: гідравлічні та електрогідравлічні. Використання того чи іншого варіанту у більшості випадків залежить від гідросистеми транспортного засобу. Єдина різниця між гідравлічними та електрогідравлічними грейферами полягає в тому, що останні обладнані електроприводом та гідравлічним насосом, які значно полегшують захват металобрухту. Ще один вид грейферів — канатні. Вони зустрічаються доволі рідко, проте застарілими їх назвати не можна, оскільки вони найкраще пристосовані для роботи на кранах. Їхню модифіковану версію — канатно-моторні грейфери додатково оснащують електродвигуном, який підвішується на самому устаткуванні та безпосередньо керує натягом каната, який і приводить в рух щелепи.