Як Україні подолати щорічне скорочення обсягів брухтозаготівель?

Учасники ринку вторинної сировини вкотре зафіксували скорочення об’ємів заготівлі металобрухту наприкінці календарного року. Негативна тенденція триває останні шість років, відзначає директор державного підприємства “Укрпромзовнішекспертиза” Володимир Власюк. Так, у 2013 обсяги заготівлі склали 4,6 млн тонн, у 2014 — 4,3 млн тонн, у 2015 — 4,2 млн тонн, у 2016 — 3,45 млн тонн, у 2017 — 3,7 млн тонн. Минулий рік не став винятком і, за даними фахівців підприємства, об’єми заготівлі зупинилися на позначці 3,5 млн тонн.

“Протягом останніх років ми спостерігаємо падіння заготівлі металобрухту. Це пов’язане з тим, що з кожним роком в Україні все важче знаходити сировину”, — пояснює очільник “Укрпромзовнішекспертизи”. Головною причиною цього явища фахівець називає виснаження джерел промислового металобрухту, які українська промисловість не в змозі заповнити.

Сьогодні найбільшим джерелом лому для українських компаній лишається амортизаційна сировина, тобто частини зламаних або застарілих металоконструкцій будівель, техніки, комунального господарства тощо. Їхня частка у загальній структурі брухтозаготівель, за даними УАВтормет, сягає 75%. На другому місці — побутовий металобрухт, частка якого становить 8%. Ще 5% припадає на транспортний брухт, решта 12% розподіляються між іншими джерелами.

“Із появою “євроблях” ми очікуємо зростання обсягів побутового металобрухту вже через 3-5 років”, — говорить президент “УАВтормет” Володимир Бублей. — Але до тих пір ми продовжимо працювати з амортизаційним, транспортним та іншими видами брухту, заготівля яких вимагає більшого вкладення оборотних коштів і не така вигідна з точки зору рентабельності та прорахунку ризиків”.

У свою чергу Володимир Власюк нагадує, що вітчизняна структура заготівлі брухту не змінюється ось вже 15 років. За його даними, частка амортизаційного брухту на початку 2000-х складала понад 80%. А нинішнє її скорочення він пов’язує не стільки з ростом частки інших джерел, на зразок відходів автомобільної промисловості, скільки із загальним скороченням обсягів заготівлі та складнощами видобутку амортизаційного сировини. “Всім зрозуміло, що брухт є у тих країн, де розвинена металообробка, в процесі якої він утворюється. Наприклад, експорт брухту з ЄС, в першу чергу з Німеччини, обумовлений саме цим фактом”, — відзначає фахівець.

Наразі більшість експертів сходяться на думці, що вирішити проблему нестачі металобрухту допоможе кардинальне оновлення базової інфраструктури країни. “Ще у 2001 році ми говорили про високий ступінь зносу вітчизняної інфраструктури та наголошували на необхідності її оновлення. Однак ми не знали, що через 15 років воно так і не розпочнеться”, — розповів Власюк. За його оцінками, програма по оновленню основних інфраструктурних об’єктів, таких як залізниці, мости, комунальний транспорт, допомогла б завантажити більшість українських промислових підприємств та забезпечила б їх таким необхідним промисловим металобрухтом.

Сьогодні українські компанії, які займаються брухтозаготівлею, роблять спроби розширити ринок металобрухту за рахунок неліквідів державних компаній. Яскравим прикладом може служити “Укрзалізниця”, яка вже оголосила про реалізацію 300 млн металобрухту через сервіс публічних закупівель ProZorro.