Брухт вісмуту: джерела та специфіка прийому

Вісмут — це рідкісний метал сріблястого кольору, який має характерний рожевий відтінок. Він погано проводить тепло, має низьку температуру плавлення і володіє здатністю збільшуватися в об’ємі при застиганні. Також його поверхня захищена тонкою оксидною плівкою, яка перешкоджає руйнуванню. Переважно вісмут застосовують у виробництві легкоплавких сплавів, затребуваних при виготовленні ядерної та протипожежної техніки. Видобувають метал як з олов’яних, мідних, свинцево-цинкових, вольфрамових, так і з кольорових руд, а відливають зливками масою до 16 кг або ж у вигляді гранул.

Вісмут має різний ступінь чистоти. За цією ознакою його поділяють на три категорії: Ві00 (із вмістом металу 99.98%), Ві1 (середній — 98%) та Ві2 (низький — із вмістом металу 97% та 3% домішок). У промисловості вісмут рідко використовують у якості окремого матеріалу, більше — для виготовлення різних сплавів. Найпоширеніший з них — сплав Вуда, який складається з олова, свинцю, кадмію та вісмуту. Він потрібен для виробництва нагрівачів або датчиків протипожежної безпеки, а питома вага вісмуту у ньому становить 50%. Ще один популярний сплав називається Розе і, крім вісмуту (50%), містить у своєму складі олово та свинець (по 25%). За характеристиками та властивостями цей сплав схожий з попереднім, але менш токсичний. Ми вже згадували, що поряд з низькою температурою плавлення, вісмут має здатність розширюватися у процесі застигання. Цю особливість вісмуту широко використовують у точному машинобудуванні, а також при виготовленні друкарських шрифтів.

Не дивно, що саме ці дві галузі (машинобудування і поліграфія) є основними постачальниками вісмуту на ринок вторинної сировини. Ще одним джерелом є магніти. Залежно від складу з’єднання, вісмут, який є діамагнетиком, проявляє різні властивості. Так, сплави вісмуту з марганцем дозволяють створювати досить потужні постійні магніти. А з’єднання вісмуту з сурмою, навпаки, відрізняються аномальним магнітним опором, який потрібен для виготовлення швидкодіючих вимикачів або підсилювачів. Можливий також прийом вісмуту у вигляді порошкоподібної суміші в поєднанні з іншими елементами. Наприклад, марганцем, масова частка якого може досягати 80%, або ж оловом (до 40%). Однак ці сполуки складно віднести безпосередньо до брухту вісмуту, оскільки вони, як і зливки самого металу, цілком придатні для первинного використання.

Попри застосування у специфічних галузях промисловості, вторинний вісмут можна знайти й на побутовому рівні. Насамперед мова йде про: постійні магніти, припої, елементи протипожежної сигналізації; запобіжники силових електромереж; клапани та інші деталі релейних пристроїв, перемикачів; форми ливарного виробництва; поліграфічні шрифти; залиті сплавом Вуда шліфи; напівпровідникові елементи. Навіть фіксуючі медичні матеріали можуть містити сплави з вісмутом.

Варто відзначити, що в пунктах прийому брухт вісмуту, як і решту рідкісних металів, купують або за номіналом (якщо метал не містить ніяких домішок), або за процентним вмістом у складі легованих сплавів. Але є один важливий нюанс. Певні категорії брухту вісмуту можна реалізувати за вигіднішою ціною, здавши їх як діловий брухт. Найперше це стосується постійних магнітів, робочих запобіжників чи вимикачів, порошкоподібних складів та припою.