На вагу сміття: як влаштована переробка відходів у світі?

Завдяки сумнозвісному львівському сміттю про складнощі із переробкою українських відходів дізнався ледь не кожен. Проте мало хто насправді знає про реальні масштаби проблеми. Так, вітчизняні сміттєзвалища за своїми розмірами не поступаються Данії, займаючи площу понад 43 тис. квадратних кілометрів. Щоб вивезти його, “Укрзалізниці” знадобилося б 625 тис. вантажних вагонів.

Втім, для деяких країн, сміття давно перетворилося на стабільне джерело прибутку. З нього видобувають метали, виробляють енергію і навіть створюють острови. Можливо, деякі з цих прикладів були б актуальними та для України.

Будівництво економіки повного циклу — досвід Німеччини
У 1991 році в Німеччині виробників упаковки зобов’язали приймати тару назад після використання. У 1996-му ці заходи були розширені: німецька влада прийняла спеціальний акт, метою якого було введення системи замкнутого циклу у галузі переробки сміття. Нові умови зобов’язували компанії, починаючи зі стадії проектування, стежити за тим, щоб виробництво не залишало відходів, а в кінці життєвого циклу продукт піддавався екологічній переробці.

У 2012 році акт був доопрацьований і розширений. Добровільна та обов’язкова відповідальність сьогодні діє для виробників не тільки пакувальних матеріалів, а й транспортних засобів, електронних приладів, хімічної продукції тощо. Завдяки цим заходам, обіг німецької сміттєпереробної галузі у 2017 році досяг 70 млрд євро.

Видобуток металів — досвід Німеччини та Швейцарії
Останнім часом із розвитком технологій значно зросло виробництво металів (в тому числі дорогоцінних) з відходів електропромисловості. У 2016 році до 30% виробленого у світі золота припало на переробку електроприладів. Наприклад, німецький виробник електричних контактів Doduco переробляє відходи із вмістом дорогоцінних металів не менше 1%. Завдяки цьому дорогоцінні метали видобуваються зі старих холодильників, комп’ютерних клавіатур, проводів тощо. Компанія отримує золото, платину, паладій, родій, а виробництво срібла в зливках сягає 500 тонн щороку.

У Швейцарії завод Immark видобуває золото і срібло зі сміття та є одним з найуспішніших прикладів використання відходів як невичерпного джерела прибутку. Системи сортування, переробки та очищення дозволяють видобувати кілограми золота і срібла, тонни заліза та алюмінію зі старої техніки, яку на законодавчому рівні заборонено викидати разом з іншим сміттям..

Виробництво енергії — досвід Швеції та Туреччини
У Швеції один з найвищих у світі показників утилізації побутових відходів — 99%. Близько половини з них йде на повторне використання і вторинну переробку. Виробники відповідають за утилізацію упаковки та товарів з вичерпаним терміном експлуатації, в тому числі електроприладів, автомобілів і ліків. Інша частина відходів, після ретельного сортування, спалюється для одержання енергії, яка відіграє важливу роль у системі опалення країни. Сьогодні у Швеції понад 30 сміттєспалювальних заводів. У 2016 році для отримання енергії було спалено 2,3 млн тонн сміття. Швеція навіть імпортує відходи для спалювання, в тому числі з Норвегії, Великобританії, Ірландії, та лідирує за цим показником у Європі.

Ще один приклад — Туреччина. У Стамбулі сміття для отримання енергії використовують із 2007 року. Місто з населенням 15 млн чоловік щодня виробляє понад 18,5 тис. тонн відходів. У 2011 році автоматизована технологія поділу та утилізації була впроваджена на трьох сміттєпереробних заводах.

Використання у якості будівельного матеріалу — досвід Японії
В Японії промислові відходи широко використовують у якості будівельного матеріалу. Ще з середини XX століття в країні почали будувати насипні штучні острови з використанням подрібнених промислових відходів. Сьогодні на них розташовуються міжнародні аеропорти, а один з них планують використати під час проведення Олімпійських ігор у 2020-му році. Сміття в Японії використовують і при будівництві доріг, використовуючи для цього перероблене скло.