Нюанси здачі зварювальних електродів на металобрухт

Уживані зварювальні електроди — один з найпоширеніших видів промислових відходів. Враховуючи, що практично після кожної зварки обов’язково лишається недогарок, накопичуються вони доволі інтенсивно, а витрата матеріалу при цьому є суттєвою. Проблема полягає в тому, що утилізувати залишки електродів не завжди виходить, адже для цього потрібно правильно визначити хімічний склад і клас твердих відходів. Тому для багатьох підприємств простіше і вигідніше здати уживані електроди на металобрухт, але і тут є свої нюанси. Розглянемо їх детальніше.

В першу чергу слід враховувати склад електродів. Вони можуть містити білий чавун, вуглеграфіт, вольфрам, ферохром тощо. Найвищу цінність має сердечник, який може бути виготовлений з різних металів: нержавіючої сталі, титану, цирконію та інших. Варто пам’ятати, що деякі складові електродного покриття можуть становити небезпеку для навколишнього середовища, тому при утилізації залишки необхідно сортувати і зберігати окремо за марками.

Найперше фахівці приймального пункту побутових і промислових металевих відходів оцінюють клас небезпеки брухту. У випадку зі старими електродами це найбезпечніший 5 клас, який має підвищену ступінь чистоти, а отже і більшу ціну. При цьому недогарки приймаються не завжди, а перевага віддається невикористаним електродам у пачках. У свою чергу до пункту прийому висуваються наступні вимоги: приміщення, в якому збираються недогарки, повинно мати вентиляцію; при транспортуванні залишків потрібно використовувати герметичну ємність; недогарки мають бути холодними, а для проведення операцій з ними слід використовувати рукавиці.

Якщо ж ви плануєте здати старі електроди на металобрухт, пам’ятайте про кілька простих правил, які допоможуть вам полегшити цю процедуру і зробити її максимально вигідною. По-перше, краще розділити брухт електродів на категорії за типом металу: кольоровий або чорний. До кольорових відноситься зварювальний дріт, який застосовується в електроіскрових верстатах для різання важкооброблюваних матеріалів (складається з міді або латуні). По-друге, вага залишків не повинна перевищувати 15% від первинної маси електрода, інакше виріб не буде вважатися брухтом. Орієнтовно, при довжині електрода в 450 мм розмір недогарка має бути не більше 50 мм. По-третє, у процесі зварювання недогарки активно окислюються, що призводить до утворення нальоту на їх поверхні. При подальшій переплавці таких залишків частина металу може вигоріти, тому перед утилізацією недогарки необхідно знежирити в органічному розчиннику і ретельно висушити при кімнатній температурі.