Від шредерів до вибухових ям

Часто металобрухт, який готують до переплавки, складається з різних металевих фрагментів, які перед завантаженням до плавильного агрегату слід подрібнити. Для цього використовують спеціальне обладнання — дробарки або шредери. За принципом дії вони поділяються на: молоткові — у випадку з крихким брухтом (чавуном, ливарним алюмінієм, висококремнистими ливарними бронзами тощо); роторні, які подрібнюють сировину шляхом обертання робочих елементів: шнекові, де дроблення відбувається за рахунок тертя частинок металобрухту між собою (застосовується тільки для м’яких металів); ножові, у яких брухт розрізається на частинки рухливими ножами; валкові, де руйнування металобрухту відбувається внаслідок динамічного натискання на поверхню матеріалу.

Застосування того чи іншого типу шредерів залежить від багатьох факторів, проте чистота металобрухту вважається чи не найголовнішою. Крім того, що різнорідність брухту не сумісна з його якісною виплавкою, вона ще й призводить до прискореного зносу дробильного інструменту. Саме тому після дроблення, отриману сировину необхідно відсортувати за щільністю або в’язкістю. Із цим завданням, на сьогоднішній день, найкраще справляється кріогенна обробка.

Варто відзначити, що усі способи дроблення металобрухту відрізняються підвищеним зносом агрегатів. Зважаючи на це, при подрібненні особливо міцного брухту використовують переважно установки на базі баштових естакадних копрів або вибуховий метод.

Копрове дроблення металобрухту. Придатне для подрібнення як чавунного, так і сталевого брухту, особливо його великогабаритних фрагментів, які неможливо розмістити в робочому просторі скрап-ножиць. Щодо баштових естакадних копрів, вони, у свою чергу, складаються з наступних вузлів: копрової баби, яка монтується на керуючому електромагніті; мостового крана, до якого прикріпляються стропи з дробильним пристосуванням; ще одного мостового крана, за допомогою якого завантажують сировину; шабота, який гасить динамічні навантаження від ударів копрового обладнання; опорного фундаменту та захисних стінок, у конструкції яких передбачені одне або кілька завантажувальних вікон (для копрів малої продуктивності в якості матеріалу захисних стінок використовується толстолистовая сталь, в інших випадках — залізобетон марки від В 30).

У таких агрегатах дроблення виконується в наступній послідовності. Металобрухт через завантажувальні вікна висипають на робочий майданчик, а мостовий кран опускає на нього копрову бабу. Він же видає подрібнений брухт з робочої зони копра. Для продуктивності цього способу дроблення важливе значення має робоча поверхня копрової баби. Вона повинна бути плоскою і мати каплевидну форму. Саму деталь виготовляють з високов’язкої конструкційної сталі, яка містить підвищений відсоток марганцю.

Дроблення металобрухту вибухом. Копровий метод дроблення непридатний для негабаритних фрагментів металобрухту, а також брухту вагою понад 1.5 — 2 тонни. Крім того, недоліком копрового способу вважається його відносно невисока продуктивність (не більше 6 -7 тис. кг за годину). У таких випадках застосовують вибухове подрібнення металобрухту. І хоча цей спосіб вимагає посилених заходів безпеки, він ефективно подрібнює практично будь-які фрагменти металу.

Зазвичай, цей метод застосовують одразу після демонтажу металоконструкцій, і особливо він поширений у США та країнах Західної Європи. Отож, як він працює? Для вибухового дроблення готують броньовану яму, для якої окремо виготовляють масивну та міцну кришку. Розрахунки розмірів обладнання проводять особливо ретельно, враховуючи потужність вибухової речовини, габарити ями та необхідну продуктивність. Після завантаження брухту, кришку ями ретельно закривають. Потім через отвори у ній всередину ями закладають вибухівку і за допомогою електродетонаторів підривають її. У якості вибухових речовин, як правило, використовують ТНТ, гексоген, а також їхні суміші. Відзначимо, що вибуховий спосіб дозволяє лише подрібнити великі фрагменти брухту, а подальша його обробка виконується вже копровим методом.