Як відрізнити мідь від решти металів?

На сьогоднішній день існує чимало способів відрізнити мідь від інших металів, найкращим з яких справедливо вважається спектральний аналіз. Щоправда, він вимагає дорогого устаткування — аналізатора металів, а це не кожному по кишені. В той же час ідентифікувати мідь в домашніх умовах — завдання не з легких, оскільки вибір засобів для його вирішення доволі обмежений. Як правило, це органи відчуття, легкодоступні хімікати, вогонь та підручні матеріали.

Візуальне сприйняття — найпростіший метод ідентифікувати мідь. Він спрацьовує у більшості випадків, оскільки лише чотири метали з категорії кольорових мають схоже забарвлення. Це мідь, золото, цезій та осмій. Решта — характеризуються сірою тональністю і відрізняються інтенсивністю блиску. При візуальному огляді слід пам’ятати, що природний відтінок міді — червоно-рожевий, а штучне освітлення, за винятком світлодіодних ламп теплих колірних температур, змінює її відтінок на жовто-зелений. Ще один важливий нюанс при визначенні міді — оксидна плівка. Вона утворює на поверхні металу зеленувато-блакитний наліт, який чудово помітний при механічній обробці, наприклад напильником.

Як відрізнити мідь від латуні та бронзи? Латунь — це сплав міді та цинку, причому вміст останнього в ньому коливається в межах 4 — 45%. Коли сплав характеризується високим додаванням цинку, відрізнити його від чистого металу можна за кольором. Чим більше цинку в сплаві, тим сильніше його відтінок зміщується від червоного до жовтого. На жаль, візуальне сприйняття не працює у ситуації із високомідними сплавами. У такому випадку лишається три варіанти, як відрізнити мідь від латуні без використання інструменту. По звуку. При ударі по металу м’яка мідь звучить приглушено, тоді як латунь — дзвінко. Цей метод добре спрацьовує для масивних і габаритних виробів — труб тощо. По згину. Пластичність міді дозволяє легко згинати метал, на відміну від твердішої латуні. По вазі. Щільність міді вища, ніж у цинку. І хоча різниця невисока, при наявності точних ваг, відрізнити метали можна. Ще одним непоганим ідентифікатором міді виступає стружка. У чистого металу вона має спіралеподібну форму, тоді як у латуні, навпаки, стружка пряма, голчастої форми. Складніший метод визначення міді пов’язаний із використанням хімікатів, а саме соляної кислоти. Хімічно інертна мідь не реагує в розчині, тоді як на поверхні латуні утворюється білий наліт. Це хлорид цинку, результат реакції цього металу на кислоту.

Як відрізнити мідь від бронзи? Визначити який з металів перед вами за кольором не завжди можливо. Бронза — сплав міді з оловом, який також характеризується рожево-червоним відтінком. У цьому випадку допомагає пластичність міді. Натиснувши на мідь твердим предметом, ми отримаємо виїмку на поверхні, в той час як деформувати бронзу в рази складніше. Альтернативний варіант — сольовий розчин. У металеву ємність, що містить 1 літр води, додають 200 грам кухонної солі. Розчин підігрівають до температури вище 50 ° С, занурюють у нього метал і витримують близько 15 хвилин. У результаті експерименту мідь має змінити свій колір, на відміну від бронзи. Наявність на поверхні металу зеленувато-блакитного нальоту так званої патини — ще один спосіб відрізнити мідь від бронзи. Справа в тому, що на бронзових виробах патина не утворюється.

Як відрізнити мідь від алюмінію? Природно, що ці метали доволі просто відрізнити за кольором. Ситуація ускладнюється тоді, коли потрібно визначити з якого матеріалу виготовлені жили кабелю. Тут на допомогу приходить вимірювання опору. У мідної крученої пари, довжиною близько 100 метрів, величина опору сягає 4 — 8 Ом. Опір аналогічного кабелю з алюмінію істотно вищий: 12 — 20 Ом. Ще одним плюсом цього методу є відсутність механічного впливу на метал. Решта способів — згинання-розгинання жили (у цьому випадку алюмінієвий провідник швидко зламається) та випробування полум’ям (температура плавлення алюмінію — 600 ° C, у міді — набагато вища).

Вплив полум’я використовують не лише для того, щоб відрізнити мідь від алюмінію. Справа в тому, що нагрівання міді призводить до її окислення і неминуче позначається на кольорі. Поверхня металу поступово тьмяніє, поки не набуває зовсім темного відтінку. Ідентифікувати мідь допомагає і азотна кислота, яка у місці контакту надає металу синьо-зеленого кольору.