Вибухонезпечний металобрухт

Вибухонебезпечним вважається металобрухт, який може загорітися, спалахнути або мимоволі вибухнути. До цієї категорії відноситься не лише військова техніка, а й чимало побутових і промислових виробів. Наприклад, звичайні обрізки труб, вкриті трансформаторним маслом. Оскільки у процесі прийому масло може спалахнути від іскор газорізального обладнання, такий вид брухту вважається вибухонебезпечним. У більшості випадків пункти прийому взагалі не працюють з цим видом металобрухту, віддаючи його піротехнікам, які здатні підтримати належний рівень безпеки при його утилізації.

У свою чергу вибухонебезпечний металобрухт також поділяється на кілька категорій: військовий та цивільний. Деякі кольорові метали, за певних умов, теж можуть становити небезпеку. Мова йде про алюмінієвий, цинковий і олов’яний пил; магнієві тонкі листи, стружку; мідний порошок; дрібну стружку з титану. Магній, мідь і титан у вигляді пилу також вважаються вибухонебезпечними. У цьому випадку заходи безпеки найперше стосуються їхнього зберігання і транспортування. Зокрема, склади, де зберігаються ці матеріали, мають бути оснащені спеціальними вентиляційними системами. Що стосується транспортування, то при перевезенні порошкових або пилових відходів їх необхідно упакувати в паперові пакети. Для ртуті потрібні герметичні ємності, які пройшли демеркуризацію, а для металів, що містять свинець — знезаражена тара.

До найпоширеніших виробів цивільного вибухонебезпечного металобрухту відносяться газові балони, вогнегасники, ємності, що містять масло, сліди ртуті, інших хімічних сполук, а також вироби, які знаходяться під тиском. Перетворити їх на безпечний металобрухт все-таки можна, якщо попередньо відкрити балон, зробити в ньому надріз, переконатися у відсутності залишків води, снігу або льоду. Видалення масла у такому разі проводиться звичайним миттям металевих виробів під сильною водяним струменем. Для видалення хімічних слідів використовують відповідні нейтралізатори. Крім перерахованих виробів, до вибухонебезпечних відносяться змійовики газових колонок, деякі елементи конструкцій побутових плит, систем вентиляції, масляні радіатори тощо.

Щодо військового брухту, то не всі його види належать до категорії вибухонебезпечних. До останніх відносяться: всі різновиди снарядів, у тому числі ті, що використовуються для цивільних цілей; гранати, міни, бомби; патрони, трубки, підривники; стрілецька зброя, гвинтівки, револьвери, протитанкові рушниці, кулемети; артилерійські гармати та їхні комплектуючі; танки. Перш, ніж здавати такий брухт, його слід убезпечити. У випадку із стрілецькою зброєю необхідно зрізати затвор, розібрати і очистити його від слідів пороху. Різноманітні військові акумулятори тиску, газогенератори, ракетні двигуни треба обов’язково звільнити від піропатронів та позбавитись легкозаймистих речовин.

Слід відзначити, що найголовнішою вимогою, якої суворо дотримуються при прийомі військового брухту, є обов’язковий огляд кожного елемента. Часто для більшої безпеки такий вид брухту відокремлюють від побутового на сміттєвих майданчиках та полігонах. З цією ж метою створюються спеціальні зони, де збирають лише вибухонебезпечний брухт. Це необхідно для того, щоб після закінчення робіт його можна було швидко прибрати і відправити на утилізацію.