Особливості прийому твердих сплавів

Металобрухт твердих сплавів ВК і ТК вважається одним із найбільш рідкісних та цінних видів лому, через наявність у його складі вольфраму. Сплав ВК розшифровується як твердий, стійкий до зношування металокерамічний матеріал, що складається з вольфраму із вмістом кобальту. На сьогоднішній день існує кілька найменувань сплавів ВК, які розрізняються за процентним вмістом металів та їхнім призначенням. Що стосується сплаву ТК, то це твердий сплав титано-вольфрамової групи. Для його найменування використовуються великі літери і цифри, розшифровка яких доволі проста: цифра після букви Т вказує на питомий вміст кабрідів титану, а після К — вміст кобальту. Різниця, що залишилася, вказує на питому частку кабрідів вольфраму.

Сплави ВК і ТК застосовують у різних галузях промисловості. Це і металообробка (для точіння, фрезерування і свердління, обробки жароміцних та нержавіючих поверхонь), і гірська промисловість (для буріння шпуру в твердих гірських породах), і нафтовидобувна галузь (для буріння нафтових свердловин), і виробництво ріжучих інструментів (свердла і торцеві фрези). Крім того, з твердих сплавів виготовляють ємності і контейнери для утилізації і зберігання радіоактивних відходів, деталі в дозиметричному обладнанні та складові частини військових снарядів.

Які ж існують джерела брухту твердих сплавів? Оскільки лом твердих сплавів ВК і ТК до пунктів прийому потрапляє не часто, його вартість доволі висока. Найбільше цінується лом ВК і ТК без зносу і засмічення. До цієї категорії відносяться: твердосплавні елементи і деталі, запчастини, підшипники і свердла, що не були у вжитку; непридатні для подальшого використання свердла, фрези, вольфрамовмісні пластини, запчастини від волочильних інструментів, деревообробних верстатів та фрезерувальних установок; відходи виробництва — шматки і браковані підшипники, пластини і різці, штампи; порошкоподібні відходи і шлак сплавів у у вигляді дрібної крихти і пилу.

Як правило, у процесі здачі брухту твердих сплавів, приймальники ретельно оглядають партію за допомогою спеціального обладнання (аналізаторів та приладів для встановлення радіаційної безпеки). Далі сировину оцінюють за наступними критеріями: рівень чистоти, склад з відсотковим вмістом металів, габарити і вага. Варто пам’ятати, що при здачі брухту ВК і ТК на його остаточну ціну суттєво впливає вміст сторонніх металів, навіть якщо їх питома вага менше 0,5-1%. Наявність хрому, нікелю і магнію характерна для виробів з твердих сплавів з напаєм. Ціна такого брухту нижча, ніж деталі і запчастини з чистого вольфраму, кобальту чи кабрідів титану.

Радіологічна чистота визначається з метою безпеки та вважається обов’язковою процедурою при прийманні металобрухту. Особливо ретельно досліджується «військовий» брухт ВК ТК (захисні екрани, обріз і шматки ємностей від зберігання радіоактивних відходів тощо).При перевищенні рівня радіації його не приймають, а направляють на відчуження разом із транспортним засобом. Щодо складу твердих сплавів, то максимально точно визначити його допомагають аналізатори. Питома частка кабрідів вольфраму і титану також впливає на ціну — чим вона більша, тим вища ціна. Слід зауважити, що при реалізації продукту приймальники часто звертають увагу на розмір металобрухту: габарити деталей і шматків.

Найвигідніше здавати великі партії ВК і ТК (від 100 кг), оскільки різниця в ціні за кілограм і центнер може сягати до 30%! Ще один плюс здачі сировини великими партіями полягає у тому, що пункт прийому може безкоштовно вивезти брухт до місця реалізації та розвантаження. Зауважимо, що лом ВК і ТК приймають як приватні пункти і перекупники, так і великі переробні підприємства та металобази. Різниця між ними полягає в тому, що великі заводи і бази пропонують середні по країні і регіону ціни, маючи в своєму арсеналі кваліфікованих працівників (від приймальників до вантажників) та необхідне обладнання для вивчення якості і безпеки металу.