Популярність брухту металевих кордів: міф чи вигідний бізнес?

Одним із наслідків сучасного виробничо-технологічного буму є постійно зростаюча кількість автомобілів на одиницю населення. Часто це призводить до того, що транспортний засіб регулярно оновлюється, тоді як старе авто і його вузли здаються на утилізацію. Металеві конструкції транспортного засобу (кузов, двигун, акумулятор, каталізатор тощо) охоче приймаються скупниками вторсировини, в той час як ситуація із залишками покришок — металокордом, набагато складніша. На сьогоднішній день саме покришки залишаються однією з «ахіллесових п’ят» у процесі утилізації автомобілів. Їхня переробка потенційно вигідна, оскільки відходи дозволяють регенерувати до 70% гуми — сировини, яка користується чималим попитом у промисловості. Проблема в тому, що кількість підприємств і пунктів прийому, які приймають залишки покришок на брухт, доволі обмежена.

Окрім цього, на шляху трансформації вторинних шин у первинну гуму є ще один негативний момент — неможливість здати металеві корди на брухт. Усьому причиною — наявність у виробах високовуглецевої сталі. А ще складність процесу повторної переробки та неможливість спресувати їх у брикети. Як результат, відносно молода галузь утилізації відходів шин стикається із новою проблемою — накопиченням високовуглецевого сталевого дроту на майданчиках. Теоретично, металокорд можна було б не відокремлювати від уживаних покришок та подрібнити його разом із шинами в крихту. Однак, це може призвести до швидкої поломки дорогого устаткування.

Металокорд, який лишився після старих покришок, зазвичай поділяють на дві групи: в залежності від розміру шин та методу їх переробки. Це металеві прути і «пух» — сплутані бухти дроту тонкого перетину. Ціна на обидва види у пунктах прийому залишається доволі низькою і часто залежить від розміру партії та виду матеріалу високовуглецевих прутків. Важливу роль відіграє і чистота брухту, тобто відсутність гуми на виробах. Сучасне обладнання дозволяє ефективно поділяти автомобільні шини на залишки покришок та металокорд. Однак, певні моделі залишають на металевих прутках до 25% гуми. Такий лом корду здати набагато складніше, що призводить до його накопичення на промислових майданчиках.

Це правда, що сьогодні металокорд знайшов широке застосування у виготовленні фібробетону, проте його утилізація і надалі залишається складною та малоефективною. У мережі часто можна зустріти інформацію, що брухт металокорду є одним із найцінніших джерел сталі, але насправді він не користується високою популярністю серед меткомбінатів та пунктів прийому.